Мініпроєкт "Україна - це ми" до 30-річчя Незалежності України.
До 30-річчя Незалежності України учні та вчителі Любомльського НВК ім. Наталії Ужвій взяли участь у власному мініпроєкті "Україна -це ми".
Учні та вчителі поспілкувалися з випускниками нашої школи, які живуть у рідному місті та працюють для його розвитку. Ми хотіли ще раз нагадати всім, що любов до України починається з любові до рідної матері, з любові до вулиці, на якій ти виріс, з любові до людей, які живуть поруч.
Розмова друга з отцем Андрієм (Лисим), настоятелем церкви Святого Георгія м. Любомля.
- Отче Андрію, розкажіть свою історію становлення як священника.
- Після завершення навчання в гімназії ім. Наталії Ужвій вирішив подати документи до Волинської духовної семінарії. Звичайно, дослухався до порад батька- священника, та й сам з раннього дитинства відвідував храм. На 3 курсі навчання одружився. Після завершення курсу перевівся на заочний сектор навчання та відправився в Житомирьску і Новоград-Волинську єпархію. Тоді ж 23 серпня 2015 року був рукопокладений в сан диякона, а 28 серпня того ж року — в сан священника. З метою набуття досвіду був призначений настоятелем в храм Різдва Божої Матері у с. Іванків Андрушівського району Житомирської області. Там був настоятелем храму протягом трьох років. Після цього переведений у Володимир-Волинську і Ковельську єпархію, де мене призначили другим священником в Свято-Георгіївський храм міста Любомля.
- Тобто обставини так самі склалися, що ви повернулися в рідне місто?
- Зараз поширена практика між священнослужителями, щоб син служив з батьком в одному храмі, і владикою було прийнято рішення: продовжити моє пастирське служіння в рідному храмі.
- Які у вас найяскравіші спогади про рідну школу?
- Більше позитивні. Адже час навчання в школі- це період, коли ми не замислювались про майбутнє, не мали турбот та важливих обов'язків. У юні роки ми навчались та веселились. Мали великий дружній клас, а також хороший викладацький колектив гімназії, який завжди ставився до нас з розумінням.
- Кому б хотіли подякувати за науку, мудру пораду, підтримку на шляху до власного успіху?
- Перш за все батькам, оскільки найбільша підтримка була від них. Усім викладачам, які нас навчали. Адже кожен з них не лише навчав своєму предмету, але і вкладав в нас частинку своєї душі як порадами, так і досвідом. А також тим людям, які мене оточують.
- Що побажаєте українцям у День Незалежності?
- Найголовнішого - миру як в душі, так і в Нашій Україні.
