Мініпроєкт "Україна - це ми" до 30-річчя Незалежності України.
До 30-річчя Незалежності України учні та вчителі Любомльського НВК ім. Наталії Ужвій взяли участь у власному мініпроєкті "Україна -це ми".
Учні та вчителі поспілкувалися з випускниками нашої школи, які живуть у рідному місті та працюють для його розвитку. Ми хотіли ще раз нагадати всім, що любов до України починається з любові до рідної матері, з любові до вулиці, на якій ти виріс, з любові до людей, які живуть поруч.
Розмова четверта із спортсменкою, чемпіонкою Анною Кухарук.
- Анно, розкажіть свою історію професійного становлення.
- Моя історія проста. Я все життя в спорті , з самого дитинства, дякуючи татові. Любила і люблю спорт у будь-якому його прояві, завжди брала участь у всіх змаганнях, які пропонували: футбол, баскетбол, теніс, орієнтування , легка атлетика, дзюдо. Тобто пробувала все.
Потім усе склалось так, що зупинилась на боротьбі дзюдо.
10 років віддала цьому виду спорту, займалась професійно й досягла результатів
Після того, як закінчила свою кар’єру спортсмена, зважаючи на те, скільки помилок було зроблено у процесі тренувань, вирішила стати тренером і не дати іншим людям повторювати ці помилки )
І ось 3 роки цим і займаюсь: треную людей)
- За яких обставин було прийняте рішення повернутися в рідне місто та працювати тут?
- Етап завершення кар’єри був, м’яко кажучи, нелегкий , тому вирішила побути вдома. Як то кажуть, удома й стіни лікують. Але рани вже заліковані, тому не знаю, де я буду в майбутньому.
- Які у вас найяскравіші спогади про рідну школу?
- Про школу спогади лише позитивні , тому що в той час там була особлива атмосфера. Школа в мене асоціюється зі словом спокій . Найяскравіший спогад - коли всім класом грали "Мафію". Концентрація емоцій тоді була піковою .
- Кому б хотіли подякувати за науку, мудру пораду, підтримку на шляху до власного успіху?
- Подякувати можна дуже багатьом, тому що на кожному етапі мого шляху були люди, які мені допомагали та підтримували мене . Хтось був зі мною тиждень , хтось був один день , з кимось взагалі була лише одна розмова , а хтось ще й досі залишається в моєму житті , але кожен з цих людей заслуговує однакової вдячності . Тому що ці люди були саме в той момент, коли це було потрібно. Це звичайно моя сім’я , мої тренери , мої вчителі, лікарі, мої друзі , знайомі та всі причетні. Я вдячна всім .
- Що побажаєте всім українцям у День Незалежності?
- Я побажаю всім українцям поменше негативу й більше позитиву . Завжди бути чесними із собою. І якщо хочеться щось змінити в сім’ї, місті чи країні - починати потрібно з себе.
