Мініпроєкт "Україна - це ми" до 30-річчя Незалежності України.

Розмова сьома із Ангеліною Мосієвич. На її сторінці в соціальних мережах читаємо: "Майстер taping.volyn, тренер gold_gym, пишу цікаві тексти, вчуся - ділюся". Цікава особистість, яка допомагає людям бути активними та здоровими, має власну громадянську позицію та постійно навчається.

-Ангеліно, розкажіть свою історію професійного становлення.

- Коли ти знайшов справу чи сферу, про яку постійно думаєш, яка тебе надихає -це найкрутіший момент. Ще краще, якщо ти наважуєшся із цього хобі зробити круту справу, бізнес, бренд. Саме цей процес становлення й зростання - це найсмачніший період, напевно. І- найскладніший. Мені здається, зараз я перебуваю саме в такому моменті. Хоча, чи є межа розвитку - теж не факт. Я на другому курсі навчання на спеціальності "журналістика" як працівниця редакції потрапита в інформаційне поле нашого району. Те, що я працювала у рідному місті, додавало запалу писати й знати, що відбувається там, де ти живеш. Ще один плюс - починати справу у своєму місті: ти можеш бути першим, хто привезе або започаткує щось нове. Це хоч і важко, але цікаво.

Так було, коли я вирішила проводити групові заняття з фітнесу. Пізніше я дізналася про популярний метод тейпування. І також вирішила, що жителі нашого краю повинні знати і мати змогу спробувати популярну новинку.

- За яких обставин було прийняте рішення повернутися в рідне місто та працювати тут?

- Я вважаю, якщо ми говоримо про становлення власної справи у рідному місті, не можна відкидати також такі буденні речі, як проживання в домашніх умовах, повноцінний відпочинок, економія часу на поїздках-у порівнянні з великими містами. Також значну роль грає сімейний стан: чи одружена, наявність діток і т д.

Коли ти гориш своєю справою, на кону кожна година й твій емоційний стан.

- Які у вас найяскравіші спогади про рідну школу?

- А ще є грунт на якому доросла людина ростить себе й свої вміння.

Звісно, шкільні роки-це його величезна частина, 11років життя.

Я думаю, що прослідкувати геть усе, що вплинуло на те, якою я є зараз, -нереально. Можна лише здогадуватися, що вплинуло на твої рішення й прогрес, бо навіть неідеальні оцінки й суворі вчителі показують учням, що всяке буває і світ не ідеальний. Мені найбільше запамяталася позакласна творча робота.

- Кому б хотіли подякувати за науку, мудру пораду, підтримку на шляху до власного успіху?

- Я дякую всім вчителям, які довіряли мені пензля, місце у спортивних командах, хто давав у руки мікрофона й готував до виступів на паркеті. Шкільне творче життя бурлило в мені щодня з 8:30год то пізньої 17:00год.

Я реалізовувала, демонструвала й шукала себе.

І зараз, коли різні спеціалісти стверджують, що творча сторона - це основа розвитку особистості, я вдесятеро вдячна вчителям рідної гімназії, що дозволяли поєднувати навчання та участь у різних гуртках.

А ще вчителі можуть зміни ваше майбутнє безпосередньо. Саме вчителька української мови Оксана Романюк побачила, повірила й підказала вступати на журналістику. І, здається, з текстами я назавжди.

- Що побажаєте всім українцям у День Незалежності?

Дорогі читачі та співгромадяни, у ці святкові вихідні дні бажаю нам усім ставати великими спеціалістами у найменших містах і селах, бути найсвітлішими людьми у найтемніші часи для своїх дітей та близьких, змінювати свої погляди, але не зраджувати людяності, прогресувати, слухати й чути себе.